Коли ж бо вже нажретеся панове,
Он ,морди не вміщаються в екран.
І приказка стара згадалась знову-
У кого товще рило-той і пан!
Мені несила навіть зрозуміти,
Та,я гадаю,не лише мені,
Як можна все життя своє прожити
В шахрайстві,підлості,хабарництві й брехні?!
Вже обібрали свій народ,”як липку,,!
Інфляція…Тарифи,ще й війна,
А вам,як кажуть,все,пардон-до,,попки”!..
Гріш вам всім ціна!..
Та знаєте,хотів би вам сказати:
Квартири,гроші,золото,чини-
Не мають значення,коли вмирає мати…
А ви,не відчуваєте вини…
Еміль Дубров.
Немає коментарів:
Дописати коментар